Наукова спільнота неможлива без публікацій. Вони підтримують авторитет вченого, демонструють його активність та залученість, дозволяють отримувати гранти. Але не кожна публікація має достатню вагу. Існують рекомендовані списки наукових видань. Хороший варіант для націленого на міжнародне співробітництво вченого – написати статтю до Скопуса. Або замовити статтю у Скопус на сайті.
Концепція
Скопус – міжнаціональна база наукових праць. Вона дозволяє шукати і аналізувати статті різних напрямів і видає їх індекс цитування. Публікація статті у Скопусі — важливий крок для вченого, який сприяє науковій кар’єрі та авторитету серед колег.
База була створена у 2004 році видавництвом Ельзевір. Крок назрівав давно. Єдина база наукових статей, що існувала до того, WoS, була дуже неповною. Вузька тематика залишала за бортом багато робіт. Скопус став відповіддю на обурення вчених, по-справжньому міждисциплінарною та міжнародною.
Профілі Скопус пов’язані із системою ORCID. Вона надає вченому індивідуальний код. Навіщо це потрібно? Імена та прізвища унікальними не бувають, а їх поєднання періодично повторюються. Два вчені з однаковими даними та зовсім різними роботами — звичайна ситуація. ORCID дозволяє впевнено ідентифікувати профілі та аналізувати конкретного автора.
Правила написання
База не приймає статей з вулиці. Це своєрідний захист від недобросовісних вчених. Автор має бути приписаний до навчального закладу, НДІ чи іншої такої організації. А вона, у свою чергу, повинна мати передплату на Скопус.
Написати статтю до Скопуса непросто. Потрібно процитувати в ній мінімум 35 джерел, з яких 15 мають бути англійською. Матеріали тільки свіжі, не старше трьох років. Це дуже обмежує автора.
Основна мова Скопус – англійська. Користувачам, які пишуть статті іншими мовами, варто зробити їх якісний переклад. Формули краще вказувати одночасно з розрахунком на англомовну аудиторію.
Структура статті відрізняється від звичної за багатьма науковими журналами. Перша частина – анотація, короткий огляд. За нею йдуть ключові слова, за якими йдуть роботи. У вступі потрібно сформулювати гіпотезу, цілі та завдання. У літературному огляді вказують та аналізують літературні джерела. Пункт «матеріали та методи» – опис методології та схема експерименту. Висновки – отримані результати. Обговорення навіть важливіше за висновки — у цій частині потрібно порівняти статтю з іншими роботами та подискутувати з їхніми авторами. Наприкінці висновки узагальнюються. Після цієї частини може бути розділ подяки; якщо їх немає, відразу починається список літератури.
Обсяг статті – 3-8 тисяч символів, оптимальний – 4-5. Ключові слова – 5-10 слів, анотація – до 250.